PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Віра Романова: історія героїні проекту Сюрприз, сюрприз | Сюрприз, сюрприз!
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InN1cnByaXNlLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Віра Романова

Люси2

Героїня: Віра Романова

Хто висуває героїню: господарі, син господарів врятованих собак Iштван Медве

Історія: 25 грудня 2016 року машиніст пасажирського поїзда «Ужгород-Чоп» Валентин Хижко подзвонив відомiй в Ужгороді волонтерськiй організації «Допоможи другу», і попросив врятувати двох собак, яких другий день бачить на залізничній колії. Першу добу обидві собаки лежали нерухомо між рейками і знаходилися на відстані 15 м одна від одної. За словами волонтерів, вірність пса їх вразила. «Обидвi тварини опускали голови, притиснувши їх до землі, коли над ними проїжджав потяг. На другу добу пес зміг підійти і почав закривати своїм тілом подругу: грів її і ризикував собою, весь цей час курсували численні поїзди кожні 30-40 хвилин. За цей час над собаками проїхало близько 40 поїзді », – говорить Денис. Те, що тварини залишилися живі – диво. У більшості випадків собаки на залізниці не виживають, або залишаються покаліченими. Як правило, це відбувається тому, що тварини не можуть оцінити небезпеку і швидкість наближення локомотива, не встигають перебігти залізничну колію.

За словами Віри Романової, просто забрати чотириногих з рейок їм не вдалося. Пес поводився дуже агресивно, захищаючи поранену подругу, нікого не підпускав. Пара собак змішаної породи московська сторожова і коллі, вага обох собак не маленька: вага самки Люсi близько 30 кг, самець Панда близько 40 кг. «Ми боялися, що якщо дамо їм снодійне, собаки втратять орієнтацію, не встигнуть пригнути голову під час руху поїзда і загинуть. Псів вдалося приспати на час з відстані спеціальною трубкою – «пiдстрiлкою» і швидко забрати з дороги», – пояснили волонтери.

Огляд ветеринара показав у Люсi струс мозку, забій стегна і таза, тому вона не могла самостійно вставати, а у пса менш сильний удар і набряк лапи. Вже 3 роки ця пара охороняла будинок жителів села Цеглiвка, мадярів Іштвана і Марти Медвіт. Хтось не закрив хвіртку, собаки втекли. На сьогоднішній день собаки йдуть на поправку і живуть в хороших умовах.

Організація «Допоможи другу», яка врятувала собак існує близько 10 років. Допомогою тваринам Віра Романова займається близько 20 років. Саме завдяки активній громадській та просвітницької діяльності Віри Романової в Ужгороді першими припинили свою діяльність комунальні служби, що знищують безпритульних собак. На вулицях Ужгорода безпритульних собак дуже мало, в тому числі і завдяки регулярній стерилізації, яку проводить Віра Романова спільно з приватними клініками.

Сюрприз: У студії проекту жінка отримала сюрприз своїй мрії! Що це було? Дізнайтеся просто зараз ТУТ