PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Руслан Волощук: історія героя проекту Сюрприз, сюрприз | Сюрприз, сюрприз!
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InN1cnByaXNlLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Руслан Волощук

волощук5

Герой: Руслан Волощук

Хто висуває героя: 10 синів

Історія: Єдиний в Україні багатодітний прийомний батько Руслан Волощук з Херсонської області поодинці виховує десятьох хлопчиків.

Про те, що у нього колись буде десять дітей, Руслан Волощук з Херсонської області не міг навіть мріяти. Після того як в 2002 році трагічно загинув його півторарічний син, чоловікові здавалося, що життя закінчене. Тим більше що незабаром після трагедії розпався і шлюб.

Минуло одинадцять років, а той страшний день Руслан пам’ятає досі. Він був на роботі, дружина з сином Назаром гостювали у тещі. На вулиці була зима, і, якби через проблеми з водою їм не доводилося набирати воду в басейні, ніхто б навіть на подвір’я не вийшов. Але син побачив, як туди виходять дорослі, і теж зацікавився. Коли бабуся була в будинку, а дружина пішла у справах, Назар вийшов на двір і підійшов до басейну занадто близько. Помітивши, що його ніде немає, теща почала його шукати. Бігала по всьому будинку, кликала. А вийшовши на вулицю, побачила в басейні крихітне тіло, яке плаває обличчям донизу. Це був їхній син.

Руслан каже, що повернутися до життя йому допомогли його племінниці з Росії. Батько дівчаток, рідний брат Руслана, загинув. Коли їх мати вдруге вийшла заміж, дівчатка приїхали вчитися до України.

Йому було дуже приємно про них піклуватися і коли племінниці подорослішали і поїхали, він знову почав сумувати. Одного разу Руслан йшов вулицею і побачив маленького хлопчика років шести. Коли зустрівся з ним очима, у нього тьохнуло серце: хлопець був дуже схожий на Назара. Начебто перед ним стояв його син! Коли Руслан схаменувся, дитина вже втікла. Дивлячись йому вслід, вирішив, що у нього почалися галюцинації. І раптом він подумав: «Якщо я так люблю і хочу дітей, чому у мене їх немає? Адже життя триває».

З тих пір, Руслан почав серйозно замислюватися над тим, щоб оформити опіку над дитиною.

Зараз у Руслана 10 прийомних дітей, двоє з них інваліди. Виховання дітей займає багато часу, проте Руслан встигає підробляти на ринку (торгує борошном, маслом, крупами), а також займатися домашнім господарством. У них є свій город, сад, кури, поросята і інша живність.

Вчить хлопців грати на баяні, а один із синів купив на барахолці гітару і також вчить охочих.

Нещодавно він познайомився з Танею. Жінка живе неподалік, і зараз у неї теж велика сім’я. Після того як її покинув чоловік, вона сама поставила на ноги трьох дітей. А коли вони виросли і роз’їхалися, залишилася сама. І теж вирішила усиновити дитинку. На цю думку наштовхнув її Руслан. Зараз у неї вже п’ятеро діточок. Вони разом зустрічають свята, разом проводять вихідні.

Сюрприз: Який сюрприз очікував главу сімейства до студії проекту? Дивіться просто зараз ТУТ